Редакція «Нашого вибору» підготувала для вас вже традиційну добірку українських подій у Польщі, які відбудуться у березні 2024 року. Це, зокрема, концерти, виставки та зустрічі. Окремі заходи також присвячені річниці з дня народження та смерті українського поета Тараса Шевченка.
Концерти
ТНМК (Танок на майдані Конґо)
Танок на майдані Конго (ТНМК) – український гурт, що виконує музику в стилях репкор, хіп-хоп, рок та фанк. Перший прообраз гурту створили 14 червня 1989 два друга та нинішні учасники ТНМК: Фоззі та Котя. Як ТНМК гурт почав працювати з 1996 року. Найвідомішими їхніми піснями є «Гранули», «Мушу йти», «Відривайся», «Дивись, куди ідеш», «Вода», «Жупан», «Зроби мені хіп-хоп», «Восени», «Та ти шо», «Гупало Василь» та інші.
Частина гурту вступила до лав захисників України – фронтмен гурту Фагот служить в батальйоні «Реванш», бас-гітарист Костянтин Котя Жуйков – солдат Національної Гвардії України, а гітарист Ярослав Верьовкін в Збройних Силах України. Інші учасники гурту є активними волонтерами та працюють на тактичних напрямках.
У Польщі благодійні концерти гурту вже відбулись у Вроцлаві та Варшаві. 4 березня гурт виступить у Кракові (Klub Żaczek), 5 березня у Перемишлі (Народний дім). Вхід на захід вільний. Більше про концерти на сторінці гурту у Facebook.
Grandma’s Smuzi
Grandma’s Smuzi – український рок-гурт з Одеси, заснований у 2019 році. Гурт грає в жанрі хеві-метал та виконує кавер-версії відомих рок-виконавців. Серед пісень кавери на гурти та виконавців: Metallica, Red Hot Chili Peppers, Rammstein, Linkin Park, Guns N’ Roses, Skillet, The Cranberries та інші.
В рамах свого останнього туру музиканти планують зібрати гроші для бригади спеціального призначення «Азов». У Польщі гурт виступить:
- 4 березня у Познані. Квитки доступні за посиланням.
- 13 березня у Вроцлаві. Квитки доступні за посиланням.
- 14 березня у Варшаві. Квитки доступні за посиланням.
Postman
Костянтин Почтар – український музикант, співак i композитор, вокаліст київської рок-групи 5 Vymir. Відомий також під сценічним псевдонімом Postman, автор і єдиний учасник однойменного музичного проєкту.
У березні музикант виступить у таких містах:
- 21 березня – Міколув. Квитки можна придбати за посиланням;
- 22 березня – Любово. Квитки можна зарезервувати за електронною адресою [email protected]. Більше про подію за посиланням.
- 23 березня – Остшешув. Квитки можна зарезервувати за електронною адресою [email protected]. Більше про подію за посиланням.
- 24 березня – Глінно біля Нового Томисьля. Більше інформації про концерт зʼявиться на сторінці музиканта.
Виступ учасників гурту Жадан і Собаки: Євгена Турчинова, Артема Дмитриченкова і Євгена Коломойця
Жадан і Собаки – український рок-гурт з Харкова, що виник в 2000 році. Його лідер – український поет, прозаїк, перекладач, волонтер Сергій Жадан. З початку повномасштабного вторгнення залишився в своєму рідному Харкові, де активно допомагає військовим та місцевим жителям: збирає гроші, закуповує та відвозить військове спорядження на фронт, відвідує поранених, дає концерти, зокрема, у харківському метро, переобладнаному на бомбосховище.
5 березня концерт гурту у складі Євгена Турчинова, Артема Дмитриченкова і Євгена Коломойця відбудеться у Кракові. Захід відбудеться у кавʼярні-книгарні NIĆ за адресою вул. Славковська, 28 / ul. Sławkowska 28. Початок о 18:30. Вхід за благодійний внесок від 30 злотих. Більше про подію за посиланням.
Korolova
Korolova – музична виконавиця та DJ з Києва. Повне імʼя Ольга Корольова.
У Польщі концерт виконавиці відбудеться 16 березня у Варшаві. Квитки можна придбати за посиланням.
Prime Orchestra
Prime Orchestra – український музичний проєкт, який являє собою симбіоз традицій і новаторства: світових хітів рок-, поп- та електронної танцювальної музики в оригінальній симфонічної інтерпретації. До складу колективу, крім традиційних для оркестрів музикантів, входять рок-бенд, вокалісти та ді-джей.
У березні оркестр відвідає з концертами Лодзь (11 березня), Кєльце (12 березня) та Жешув (13 березня). Квитки можна придбати за посиланням.
Зустрічі
Шевченківські дні у Кракові
Протягом 5-10 березня у Кракові вже впʼяте відбудуться Шевченківські дні. У вівторок, 5 березня, заплановано концерт музикантів гурту «Жадан і Собаки». 9 березня – лекція Остапа Українця про внесок Тараса Шевченка у світову культуру. 10 березня – виступи учасників конкурсу читання поезій Тараса Шевченка.
Усі події відбудуться у палаці Кшиштофори за адресою площа Ринок 35 / Rynek Główny 35. Вхід на всі заходи вільний. Більше про подію за посиланням.
Читання Шевченка у сквері Шевченка в Любліні
У 210 річницю народження Тараса Шевченка в суботу 9 березня 2024 року – за традицією, яка триває вже 10 років – в Любліні відбудеться «Читання Шевченка у сквері Шевченка». Захід почнеться о 12:00.
Сквер Шевченка в Любліні знаходиться на розі вулиць Руської та Підзамче / Ruska i Podzamcze. Більше про захід за посиланням.
Варшава. Читання Шевченка
9 березня о 13:00 у закладі Setki Powodów (площа Конесера, 1 / Plac Konesera 1) у Варшаві відбудеться захід присвячений 210-й річниці з дня народження Тараса Шевченка. Вхід вільний. Більше про подію за посиланням.
Варшава. Благодійні читання української поезії
Український дім у Варшаві запрошує на благодійні читання української поезії. Захід відбудеться 8 березня о 18:00 за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Вхід на захід вільний. Більше про подію за посиланням.
Як зазначають організатори, читання складатиметься з двох частин. У першій — вірші декламуватимуть чоловіки. Власну поезію прочитає Кирило Кондаревич та Юрій Синенький. Вірші Ліни Костенко почуєте у виконанні Євгена Беспалого. Друга частина буде наповнена інтимною поезією Юлії Квасниці.
Варшава. Зустріч з Адамом Бальцером на тему «Польська історична пам’ять і політика щодо України та українців»
У четвер, 14 березня в Українському домі у Варшаві відбудеться зустріч з польським антропологом та соціологом Адамом Бальцером на тему «Польська історична пам’ять і політика щодо України та українців». Захід розпочнеться о 18:30 та проходитиме за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Більше інформації про подію невдовзі зʼявиться на сторінці Українського дому у Facebook.
Варшава. Показ відео «10 років тому я була в Криму» та зустріч з авторкою Олею Михайлюк
Український дім у Варшаві та агенція АртПоле запрошують на показ відео «10 років тому я була в Криму» та зустріч з авторкою Олею Михайлюк. Захід відбудеться 16 березня о 16:00 за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Вхід на захід вільний. Більше про подію за посиланням.
10 років тому Оля Михайлюк була в Сімферополі. Тоді була написана серія текстів «Крим. Дивитися в очі». Потім були перформанси, відеороботи, два повернення в Крим – вже окупований, щоб на власні очі побачити, чим живе півострів. Напередодні повномасштабного вторгнення – проєкт «Крим. Третій вимір», який знімали максимально наблизившися до півострова – в селі Хорли на Херсонщині. Зараз ця територія теж окупована.
«Вже тоді стало зрозуміло, що це не обмежиться Кримом. Але Київ, в більшості своїй, не хотів “дивитися в очі” й сприймати інформацію про те, що не можна кидати своїх громадян, не можна лишати військових без наказів, що треба визначатися. Всі ж бо хочуть хорошої казки. Після повномасштабного вторгнення я спостерігала це в Європі. Ті, хто мали стосунки з Україною, зокрема, з мого кола – митці й журналісти, намагалися давати об’єктивну інформацію, волонтерити, допомагати Україні. Більшість же швидко “втомилася від війни”. Яка зараз стає все очевиднішою в масштабах Європи. Крим, який став військовою базою, – це модель, що можна проєктувати ширше. Буду показувати матеріали – документальні й художні», – розповідає художниця.
Оля Михайлюк — мультидисциплінарна художниця. Резидентка Центру сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2012 та 2022), стипендіантка Gaude Polonia (Познань, 2016). Окрім названих проєктів, з Кримом її також пов’язують організований нею фестиваль «АртПоле Крим. Східні ворота» (Бахчисарай, 2011), інсталяція «Решту зробить Бог» про символічне сходження на Чатир-Даг у День депортації кримських татар (Академія мистецтв, Познань, 2016), аудіовізуальна робота «Крим. Третій вимір» (Херсон, Київ, Івано-Франківськ, Варшава, Вроцлав, Гданськ, 2021-2022) та ін.
Люблін та Варшава. Зустріч з Миколою Рябчуком
24 березня о 18:00 у Варшаві відбудеться зустріч з українським письменником та публіцистом Миколою Рябчуком. Захід проходитиме у кафе Big Book за адресою вул. Я. Домбровського, 81 / ul. J. Dąbrowskiego 81. Вхід вільний. Більше про подію за посиланням.
Зустріч в Любліні відбудеться 26 березня о 17:00. На заході також можна буде придбати польський переклад книги «Сад Меттерніха». Місце проведення – Старий театр (вул. Єзуїтська, 18 / ul. Jezuicka 18). Вхід вільний. Більше про подію за посиланням.
Микола Рябчук – український письменник, публіцист, зокрема журналу «Культура Ентер», автор багатьох книжок, в тому числі виданих у Польщі: «Від Малоросії до України», «Дві України», «Сад Меттерніха», «Україна. Постколоніальний синдром» та «Попереднє життя» (видані у видавництві Warsztaty Kultury в Любліні). Лауреат численних нагород, зокрема найголовнішої української Національної літературної премії імені Тараса Шевченка, Премії фундації Антоновичів, Почесної відзнаки Міністра закордонних справ Республіки Польща «Bene merito», почесний президент Українського ПЕН-клубу та голова Центральноєвропейської літературної премії «Ангелус».
Вроцлав. Зустріч з Андрієм Любкою, презентація книги «Війна з тильного боку»
28 березня у Вроцлаві відбудеться зустріч з українським письменником Андрієм Любкою та презентація його останньої книги «Війна з тильного боку». Книгу можна буде придбати під час презентації. Початок заходу о 19:00. Місце проведення – Український центр культури та розвитку за адресою вул. Руска, 46а / ul. Ruska 46a. Вхід за благодійний внесок від 10 злотих за попередньою реєстрацією.
Андрій Любка – український поет, перекладач і есеїст. Закінчив українську філологію Ужгородського національного університету та балканістику Варшавського університету.
Лауреат численних літературних премій, серед яких: «Дебют» (2007) і «Київські лаври» (2011). Двічі стипендіат програми «Gaude Polonia» Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща. Його твори перекладено польською, німецькою, англійською, португальською, російською, китайською, чеською, сербською, македонською, литовською, словацькою та турецькою мовами. У 2017 році був номінований на літературну премію Центральної Європи за роман «Карбід». Член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Нова книжка письменника – це щоденник письменника, який раптово для себе стає волонтером і постачає джипи для української армії. Ззовні книжка виглядає як записник, кожна історія якого – свідчення невтомної підтримки українських військових і фіксація нашого сьогодення. Видання проілюстроване репортажними фотографіями автора, зробленими під час поїздок на прифронтові території.
Покази фільмів
Люблін. Показ фільму «Вогнехреща на вулиці Грушевського»
14 березня у Любліні відбудеться показ документальної стрічки «Вогнехреща на вулиці Грушевського» та дискусія за участі режисерки Тетяни Ковтунович, польських істориків Гжегожа Мотики та Маріуша Зайончковського. Початок о 17:30. Місце проведення – Warsztaty Kultury за адресою вул. Гродзька, 5а / Grodzka 5a. Вхід вільний.
«Вогнехреща на вулиці Грушевського» – документальна стрічка УІНП, створена на основі спогадів учасників та свідків подій 19-22 січня 2014 року на вул. Грушевського у Києві. Історії, використані у фільмі, були записані у 2014-2015 роках в рамах проєкту «Майдан: усна історія». Вперше фільм було показано 20 січня 2022 року.
19 січня 2014 року у Києві відбулись перші збройні зіткнення протестувальників з тодішньою владою, які стали початком гарячої фази Революції Гідності. На знак протесту проти ухвалення «Законів про диктатуру», частина мітингувальників вирішила пройти вул. Грушевського до Верховної Ради. У відповідь міліція та внутрішні війська перегородили прохід до урядового кварталу та почали застосовувати проти протестувальників травматичну зброю, сльозогінний газ, світло-шумові гранати і водомети. 22 січня стало відомо про перших загиблих на Майдані. В історію події 19 січня увійшли під назвою «Вогнехреща».
Тетяна Ковтунович – українська історикиня, кураторка усноісторичних проєктів Українського інституту національної пам’яті, координаторка проєкту «Майдан: усна історія».
Варшава. Показ фільму «Чужа молитва» та зустріч з режисером фільму Ахтемом Сеітаблаєвим
Український дім у Варшаві запрошує на показ фільму «Чужа молитва» та зустріч з режисером фільму Ахтемом Сеітаблаєвим. Захід відбудеться у четвер, 21 березня, о 18:00. за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Більше інформації про подію невдовзі зʼявиться на сторінці Українського дому у Facebook.
Фільм «Чужа молитва», присвячений подвигу кримської татарки Сайде Арифової (1916–2007), яка під час окупації фашистами Бахчисарая врятувала життя 88 єврейським дітям.
Ахтем Сеітаблаєв – український актор та режисер кримськотатарського походження. Відомий за такими фільмами, як «Хайтарма» (2013), «Кіборги» (2017) та «Захар Беркут» (2019). Керівник культурного простору «Кримський дім». З початком повномасштабного вторгнення Ахтем приєднався до Сил територіальної оборони; нині захищає Україну в лавах ЗСУ.
Варшава. Показ стрічки «Культура vs війна» та зустріч з актором Ахтемом Сеітаблаєвим
Український дім у Варшаві запрошує на показ фільму «Чужа молитва» та зустріч з одним з героїв фільму Ахтемом Сеітаблаєвим. Захід відбудеться у пʼятницю, 22 березня, о 18:00 за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Більше інформації про подію невдовзі зʼявиться на сторінці Українського дому у Facebook.
«Культура vs війна» – цикл документальних фільмів, що реалізовуються Асоціацією «Дивись українське!» за підтримки Єврокомісії. У планах виробників, зокрема, шість короткометражних фільмів-новел про музикантів й акторів, режисерів й письменників, операторів та фотографів, що стали військовослужбовцями ЗСУ з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Ахтем Сеітаблаєв – український актор та режисер кримськотатарського походження. Відомий за такими фільмами, як «Хайтарма» (2013), «Кіборги» (2017) та «Захар Беркут» (2019). Керівник культурного простору «Кримський дім». З початком повномасштабного вторгнення Ахтем приєднався до Сил територіальної оборони; нині захищає Україну в лавах ЗСУ.
Гданськ. Показ фільму «Звідки куди»
Кіноклуб під патронатом Гданського університету запрошує на показ фільму «Звідки куди» та дискусію після цього. Захід відбудеться 28 березня о 18:30 у Гданському університеті (зала 1.43) за адресою вул. Віта Ствоша, 55 / Ul. Wita Stwosza 55. Квитки можна придбати за посиланням. Більше про подію за посиланням.
Skąd dokąd / «Звідки куди» – документальний фільм польського режисера Мачєка Хамели, світова прем’єра якого відбулась 14 травня 2023 року. Стрічка є польською, українською та французькою копродукцією.
Головні події фільму відбуваються в польському евакуаційному автомобілі, який їде дорогами України повз заміновані поля та численні військові блокпости, щоб врятувати людей. Водієм авто є режисер стрічки Мачєк Хамела.
«Це колективний портрет, складений із переживань тих, хто має єдину мету: знайти безпечне місце у вирі війни. В автобусі, їх тимчасовому притулку, зникають важливість статі, віку, кольору шкіри, фізичного стану, походження, ідентичності, світогляду та віри. У польській та українській версіях назви фільму – “звідки”/skąd та “куди”/dokąd – це звичайні питання, які ставляться при спробі пройти через безліч контрольно-пропускних пунктів, що розташовані на території України», – зазначено в описі до фільму.
Покази фільму «20 днів у Маріуполі»
«20 днів у Маріуполі» – документальний фільм українського воєнного кореспондента та письменника, відеографа Associated Press Мстислава Чернова про облогу Маріуполя у лютому-березні 2022 року під час повномасштабного російського вторгнення.
«Члени команди Associated Press стали останніми міжнародними журналістами в оточеному Маріуполі. Вони продовжили роботу в облозі та зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жахи російських злочинів», – читаємо в описі до стрічки.
Фільм здобув перемогу премії Британської академії кіно та телевізійних мистецтв BAFTA у категорії «Найкращий документальний фільм», отримав нагороду премії Гільдії режисерів США / DGA Awards у категорії «Видатні режисерські досягнення в документалістиці», стрічку номіновано на «Оскар» в категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм». Загалом, станом на 4 березня 2024 року стрічка отримала 28 нагород і 50 номінацій.
Над фільмом працювали режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтката та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. Вони були єдиними представниками міжнародних медіа, які понад 2 тижні працювали в Маріуполі під російською окупацією. За це у травні 2023 року усі троє отримали Пулітцерівську премію. 11 лютого 2024 року режисер стрічки Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США за «видатні режисерські досягнення в документальному кіно»
У березні покази відбудуться у таких містах:
- Вроцлав – 9 березня, Kino Nowe Horyzonty
- Ополе – 8-14 березня, Kino Meduza
- Люблін – 9, 11 i 16 березня, KINO CK
- Щецин – 12 березня, Kino Zamek
- Варшава – 8, 9, 10 березня, Kinoteka PKiN
- Плоцьк – 16 березня, Kino za Rogiem.
- Гданськ – 15 березня, головна бібліотека Гданського університету.
Варшава. Показ українського короткометражного кіно
Український дім у Варшаві запрошує на показ українського короткометражного кіно та зустріч з продюсеркою, режисеркою та співзасновницею громадської організації «Сучасне українське кіно» (СУЧ) Валерією Сочивець. Захід відбудеться у пʼятницю, 29 березня, о 18:00 за адресою вул. Заменгофа, 1 / ul. Zamenhofa 1. Більше інформації про подію невдовзі зʼявиться на сторінці Українського дому у Facebook.
Виставки
Люблін. Виставка Каріни Синиці «Відреставрувати тріщини у висохлому шарі неможливо»
До 17 березня в люблінській галереї Лабіринт за адресою вул. Попелушки, 5 / ul. ks. J. Popiełuszki 5 триває виставка української мисткині Каріни Синиці «Відреставрувати тріщини у висохлому шарі неможливо».
Вихідним пунктом виставки стали твори українського митця Михайла Бойчука (1882-1937) та його учнів-бойчукістів. На виставці представлені картини, анімацію та фотознімки, які поєднають історію українського мистецтва 1920-х-1930-х років із сьогоденням. Великоформатні картини Синиці – алюзія на монументальне мистецтво тих часів. Замість героїчних постатей мисткиня показує широкі безлюдні поля. Створені нею краєвиди не показують реальних місць, на яких ведуться бої. Пропагандистські лозунги мисткиня замінила порожнечею або ж повідомленнями від друзів-військових.
Каріна Синиця – мисткиня з Сєвєродонецька, що живе і працює у Києві. У 2019 році закінчила Харківське художнє училище й отримала рівень молодшого спеціаліста за спеціальністю викладач образотворчого мистецтва. У 2023 році здобула диплом бакалавра з живопису у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Провідним засобом вираження у її творах є живопис; іноді вона використовує анімацію чи об’єкти. Каріна часто працює з краєвидами. Пейзаж, характерний для її регіону, стає для неї інструментом, котрим вона збирає метафоричні предмети чи о́брази. Резидентка Галереї Лабіринт на програмі Lublin Station.
Більше про виставку за посиланням.
Люблін. «Це лише виставка»
У люблінській галереї Лабіринт за адресою вул. Попелушки, 5 / ul. ks. J. Popiełuszki 5 триває виставка українських митців та мисткинь «Це лише виставка». Виставка є частиною пʼятої Київської бієнале – міжнародного форуму сучасного мистецтва, знання і політики, що об’єднує виставкові проєкти і дискусійні майданчики, яка цьогоріч проходить у Польщі.
«До участі були запрошені українські митці та мисткині, що служать у ЗСУ й обороняють свою країну від російського вторгнення. Спершу на виставці не було жодних творів, а відвідувачів зустрічав порожній простір. Мені було важливо спробувати хоч трохи показати якийсь аспект війни, котра для українок і українців стала реальністю. Жодна виставка не може передати розмірів страждання, несправедливості, страху, загрози й усього того, що несе за собою війна. Єдине, що здавалося мені можливим – невпевненість і непередбачуваність», – говорить про виставку її куратор Вальдемар Татарчук.
Наразі на виставці представлені роботи таких митців: Богдан Бунчак, Павло Ковач (молодший), Олександр Лень, Денис Панкратов, Софія Помогайбо, Макс Роботов і Леся Хоменко, _mediaklub (Макс Роботов, Іван Світличний, Дмитро Тентюк, Дарія Майєр), Богдан Сокур, Любомир Тимків, Юрко Вовкогон. Однак, як зазначають організатори, список митців, які представляють свої роботи на виставці, буде відкритим і постійно доповнюватиметься. «Це виставка про війну, хоча більшість творів безпосередньо її не стосується. Це виставка про людей, що живуть у реальності війни», – наголошують організатори.
Виставка доступна до 31 березня 2024 року. Вхід – 5 злотих (звичайний) та 2 злотих (пільговий).
Більше інформації за посиланням.
Варшава. Ukraine. Stories of Resistance
Приватна галерея варшавського інституту фотографії Fort підготувала виставку з нагоди других роковин повномасштабного російського вторгнення в Україну. Вернісаж виставки Ukraine. Stories of Resistance / «Україна. Історія опору» відбудеться 25 січня. Виставка діятиме до 17 березня. Вхід на виставку безплатний.
Виставка збирає зображення різних форм опору, від прямої війни до масових громадських рухів в Україні та за кордоном. Всього – роботи 4 фотографів з України та закордону. Україну на виставці представлятиме Михайло Палінчак. Український документальний та вуличний фотограф, у 2014-2019 – офіційний фотограф Президента України. Член Національної спілки фотохудожників України, Української Фотографічної Альтернативи.
Більше інформації про виставку за посиланням.
Варшава. «Візантійська ностальгія»
Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» у Варшаві запрошує на виставку «Візантійська ностальгія» – збірну експозицію 49 українських та польських митців, створену кураторкою Вікторією Бурлакою. Спільне для більшості представлених картин – тяжіння до метафізичної позачасової реальності. Виставка триватиме до 7 квітня 2024 року.
На виставці будуть представлені роботи українських та польських митців з ХХ–ХХІ сторіччя, зокрема Павла Макова, Олександра Ройтбурда, Анатолія Криволапа, Тіберія Сільваші, Поліни Щербини, Олексія Голосія та інших. Назва виставки відсилає до мистецької спадщини художника, іконописця Юрія Новосільського — терміном «Візантійська ностальгія» окреслював творчість Новосільського Тадеуш Кантор. «Його живопис, зачарований химерним співіснуванням двох вимірів – sacrum і profanum, духовності й тілесності, містики й раціональності, прагненням до абсолюту та інтенсивних еротичних переживань – став відправною точкою для досліджень, які привели до цієї виставки. Новосільський був одним з найважливіших метафізиків ХХ століття, і ця метафізика народилася на перехресті Східної та Західної культурних традицій», – зазначено в кураторському описі до виставки.
Ідея проєкту полягає у пошуку подібностей між польським та українським мистецтвом і знаходженні їхніх спільних джерел у культурі. «Йдеться не стільки про стиль ікони, спосіб малювання, скільки про тяжіння до метафізичної позачасової реальності», – говорять організатори виставки.
Більше про виставку за посиланням.
Вроцлав. Катерина Лисовенко. «Там, де як квіти ростуть руїни або дитяче тіло»
З 17 лютого по 14 квітня у вроцлавській галереї Krupa проходить персональна виставка української художниці Катерини Лисовенко під назвою «Там, де як квіти ростуть руїни або дитяче тіло» / Tam, gdzie ruiny rosną jak kwiaty albo dziecięce ciało. У своїх роботах художниця роздумуватиме про історичні процеси в Україні. За допомогою поетичних метафор вона намагатиметься показати всю складність історії та місцевих ідентичностей. На виставці художниця звертається до багатошарової історії міста Тіра. З шостого століття до нашої ери, коли греки заснували тут колонію, місто і фортеця, що його захищала, неодноразово змінювали свою назву. Аспрокастрон у середньовіччі, латинська Album Castrum, румунська Cetatea Albă, турецька Akkerman, українська Білгород – це лише деякі з назв, які зазвичай означають «білий замок». Наступні стіни були зведені на фундаменті фортець попередників. Водночас місце залишалося «своїм», «місцевим» і формувало ідентичність його мешканців.
Катерина Лисовенко – українська художниця родом з Одеси. У своїй творчості художниця зосереджується на дослідженні влади та ідеологій, зокрема, радянської. У роботах Катерина одним з провідних мотивів є образ жертви. Роботи художниці експонувалися на багатьох персональних та групових виставках, зокрема в Albertinum (Німеччина), Ludwig Museum (Угорщина), Museum Ephraim-Palais (Німеччина), Museum de Fundatie (Нідерланди), галереї Арсенал в Білостоку (2022).
Більше про виставку за посиланням.
Варшава. Плакати воєнного часу.
В галереї «Дім» Українському дому у Варшаві (Заменгофа, 1 / Zamenhofa 1) експонується виставка «Українські плакати воєнного часу». До виставки увійшли роботи авторів, які співпрацюють із Міжнародним симпозіумом сучасного мистецтва Biruchiy. Плакати були створені під час повномасштабної російської агресії в Україні у 2022–2023 роках та відображають і фіксують події, воєнні злочини та російську пропаганду проти України.
Більше про виставку читайте за посиланням.
Білосток. «Подивіться на цю мить – як вона тремтить»
Протягом 1 березня – 28 квітня 2024 у білостоцькій галереї Arsenał відбудеться колективна виставка художниць з України, Польщі, Естонії, Фінляндії та Чехії під назвою «Подивіться на цю мить – як вона тремтить» / Patrzcie na tę chwilę – jak drga. Виставка присвячена радянській спадщині у культурі, історії та побуті цих країн, а також проблемам сьогодення, що повʼязані з війною, енергетикою та деімперіалізацією.
Назва виставки «Подивіться на цю мить – як вона тремтить» взята зі збірки віршів «Републіка Глухих» Іллі Камінського. Поет розповідає про окупацію невеликого містечка у Східній Європі, швидше за все в Україні, яка могла статися як у 1940-х, так і в 2020-х роках.
На виставці представлені роботи таких художників: Олег Калашнік, Павел Клюсак, Маар’я Каск, Німе Кюльм, Ральф Льоке та Інгрід Рууді, Альфред Леніка, Катя Лібкінд, Іван Мельничук, Лада Наконечна, Денис Панкратов, Анна Щербина та Ліліана Зейч, Миколай Смочинський, Іван Світличний та Лєра Полянскова, TanzLaboratorium, Wall Evidence, Іван-Валентин Задорожний, Єва Зажицька та Ярослав Футимський.
Більше про виставку за посиланням.
Вроцлав. Виставка Юрія Білея «Європа ІІ»
Протягом 22 березня – 12 червня у вроцлавській галереї сучасного мистецтва BWA Wrocław відбудеться персональна виставка українського художника Юрія Білея. Його проєкт EUROPA II / «Європа ІІ» стосуватиметься шляху до незалежності трьох країн, з якими художник тісно повʼязаний, України, Польщі та Німеччини. 24 березня о 15:00 відбудеться екскурсія виставкою за участю художника та куратора.
Виставка Юрія Білея – це розповідь про візуальну культуру вибраних моментів з історії трьох європейських країн: України, Польщі та Німеччини. Білей зосереджується не на історичних проривах, а на менш помітних історичних процесах, які призвели до значних політичних чи системних змін. Він розповідає про них із зовнішньої та внутрішньої перспективи, емігранта та іммігранта. У рамках виставки художник торкається питань свободи та демократії та досліджує їхню трансформацію на карті Європи, аналізуючи архівні матеріали 1960-1990-х років.
Більше про виставку за посиланням.
Юрій Білей – український візуальний художник і куратор. З 2015 року живе і працює у Вроцлаві, а з 2022 року також у Берліні. Роботи Юрія зосереджені на темах, повʼязаних
з досвідом міграції. Також є куратором і співзасновником двох галерей: Detenpyla у Львові та New Golden у Вроцлаві.
У 2012 році Юрій стає одним із засновників мистецького колективу «Відкрита група» / Open Group. Робота групи базується на дослідженнях питань взаємодії та комунікації між людьми, художниками, ситуацією та простором, а також на дослідженні поняття «колективна робота». У 2013 році «Відкрита група» отримала спеціальну нагороду ПінчукАртЦентру, а у 2015 році – головну нагороду київської приватної галереї. У тому ж 2015 році художники групи брали участь у виставці «Надія», що представляла Україну на бієнале у Венеції. У 2024 році «Відкрита група» представлятиме Польщу на бієнале сучасного мистецтва у Венеції з проєктом «Повторюйте за мною II».
Варшава. «Тигр в саду. Мистецтво Марії Примаченко»
З 5 квітня до 30 червня 2024 року у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві проходитиме виставка робіт Марії Примаченко (1909–1997) – української художниці, представниці наївного мистецтва. Попри відсутність освіти, вона мала художній талант, завдяки йому стала однією з найважливіших представниць народного мистецтва, наповнивши свої роботи фантастичними мотивами, які відсилають до української міфології та фольклору.
Виставка під назвою «Тигр в саду. Мистецтво Марії Примаченко» експонуватиметься у виставковому просторі «Музей над Віслою». Виставка супроводжуватиметься дебатами, семінарами та зустрічами, частина з яких відбудуться у солідарному домі культури «Соняшник».
Виставка створена на основі творів із колекції Едуарда Димшиця та є продовженням проєкту, представленого у 2022 році у Львівському Національному музеї імені Анджея Шептицького. Саме зі Львова до Варшави для потреб виставки було відправлено 89 робіт Марії Примаченко з періоду 1982–1994 років.
«Сад, зазначений у назві виставки, уособлює природу, яка гармонійно співіснує з людиною і завдяки її праці дарує кожному свій достаток, а тигр є символом таємничого, химерного та дикого (Увійшов тигр у сад і радіє, що яблуні уродили і яблук багато) Це також може вказувати на спроби знайти відображення того, що є небезпечним. Після Чорнобильської катастрофи у Примаченко також була серія робіт, пов’язаних з ядерною загрозою і війною (Ядерна війна – хай буде проклята вона! Щоб люди її не знали і сліз не лили!). Завдяки силі сюрреалістичної уяви, почуттю гумору та певній долі оптимізму в її творах домінує гуманістичне послання та бачення гармонійного співіснування людського та нелюдського світів. Примаченко мріяла, “щоб люди жили, як цвітуть квіти”», – читаємо в описі до виставки.
Більше про виставку за посиланням.
Вроцлав. Цикл виставок «Злочини Росії»
Цикл виставок «Злочини Росії» ініційований Центром історії Zajezdnia під патронатом Генерального консульства України у Вроцлаві до другої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це три експозиції, кожна з яких висвітлює різні аспекти злодіянь, заподіяних країною-агресором українському народу: «Трибунал над Росією», «Голодомор», «Образи війни».
«Голодомор» – виставка творів сучасних українських художників з приватної колекції Моргана Вільямса, директора Американо-Української Ділової Ради (Вашингтон, США). Вернісаж відбудеться 23 лютого о 15:00 у Центрі історії Zajezdnia за адресою вул. Ґрабішинська, 184 / ul. Grabiszyńska 184.
«Образи війни» – виставка просто неба, яка наближує реальність війни через документальні фотографії Патрика Ярача. Роботи автора, сфокусованого у своїй творчості на боротьбі за права людини в країнах Східної Європи, були опубліковані в The Times, Sky News, TVN24, Das Erste. До 13 березня виставка буде доступна за адресою ул. Свідніцька / ul. Świdnicka (від вул. Казімєжа Вєлькєго до будинку опери).
«Трибунал над Росією» – виставка робіт українських митців, організована спільно з Фундацією «Музей перемоги над деспотизмом», виготовлена на замовлення Офісу Президента України, що унаочнює необхідність створення кримінального трибуналу за злочини, вчинені Росією в Україні. Виставка доступна до 10 березня у Центрі історії Zajezdnia за адресою вул. Ґрабішинська, 184 / ul. Grabiszyńska 184.
Більше про подію за посиланням.
Гданськ. «Герніка 1937 – Україна 2022»
Гданська Galeria w Ruchu (вул. Докова, 1а / Dokowa 1a) до середини березня запрошує на виставку Ганни Шумської «Герніка 1937 – Україна 2022». Робота експонуватиметься після настання темряви та за доброї погоди.
«”Генріка” Пабло Пікассо є однією з найбільш часто цитованих і репродукованих монументальних картин, що зображують травматичний досвід Другої світової війни – бомбардування баскського міста Герніка в 1937 році. Після трагічних подій ХХ століття європейське суспільство жило під гаслом: “Ніколи знову”, а травматичний досвід потрапив до музеїв і був вписаний на сторінки історії. На жаль, в Україні “знову” повторилася ситуація, яка стала великим шоком для світової спільноти демократичних країн, а повномасштабне вторгнення РФ неодноразово порівнюють у ЗМІ зі злочинами Другої світової війни. Як митець з України, чий будинок обстріляли в Ірпені, я вирішила провести експеримент і створити власну копію Герніки, задавшись питанням, як має виглядати робота Пікассо зараз, в епоху постмодернізму, симулякрів і симуляцій, втрати значення оригіналу. У своєму мистецькому вираженні я використовую метод монтажу, поєднуючи елементи документальних матеріалів, цитати з соціальних мереж і протестних плакатів, а також зображення, згенеровані ШІ. В результаті такого поєднання був створений цифровий колаж у вигляді зображення та відеоколажу», – розповідає про свою роботу українка Ганна Шумська, докторантка Художньої академії в Гданську.
Більше про подію за посиланням.
Підготувала Анастасія Верховецька