У Польщі дедалі частіше фіксують напади та прояви ворожості щодо громадян України. Соціальний психолог, професор Університету SWPS Даріуш Долінський в інтерв’ю Gazeta Wyborcza пояснив, які психологічні механізми стоять за цим явищем, чому ненависть наростає та чому він побоюється подальшого загострення ситуації під час виборчої кампанії.
На думку професора Даріуша Долінського, після початку повномасштабної війни Польща пережила типову для кризових ситуацій фазу мобілізації та солідарності. Він посилається на концепцію психолога Кшиштофа Канястого, згідно з якою після періоду масової взаємодопомоги поступово настає етап ерозії підтримки, коли зростають розчарування та відчуття несправедливості. Саме цей процес, вважає Долінський, можна спостерігати у ставленні частини польського суспільства до українців.
Окремим чинником, який, на думку психолога, прискорив погіршення настроїв, стали суперечки навколо історичної пам’яті та рішень української влади, пов’язаних із вшануванням УПА. Він вважає, що для багатьох поляків це стало емоційним подразником, а негативна реакція почала переноситися не лише на політичне керівництво України, а й на українців загалом.
«Ми маємо справу зі зростанням хейту та мови ненависті – як у соціальних мережах, так і на вулицях. Дуже чітко видно, що антиукраїнські настрої посилюються, а за ними приходять і конкретні дії», – пояснює Долінський.
За словами професора, антиукраїнська риторика дедалі частіше використовується і в політичному просторі: «Якщо подивитися на підтримку політичних партій, це також досить чітко видно. Партії, які будують свою риторику на антиукраїнських гаслах, помітно набирають силу».
Він прогнозує, що під час наступної виборчої кампанії тема України може стати одним із ключових елементів політичної боротьби, а гасла на кшталт «Українці додому» звучатимуть ще частіше.
Психолог також звертає увагу на механізм узагальнення, коли злочин, скоєний однією людиною, починають сприймати як характеристику всієї групи. За його словами, саме тому в суспільстві виникає потреба особливо наголошувати на громадянстві підозрюваних у злочинах, якщо вони є українцями. Такі випадки стають для частини суспільства підтвердженням уже сформованих стереотипів. «З погляду соціальної ідентичності людина може почуватися краще, коли її група робить щось хороше або коли інша група робить щось погане – особливо якщо їй можна закинути невдячність щодо представників нашої групи», – пояснює психолог.
Водночас він наголошує, що агресивні коментарі в інтернеті не означають, що такі погляди поділяє більшість суспільства, хоча група, яка хоче вірити, що «поляки – добрі, а всі інші – ні», є досить великою. «Це питання гордості і хибного розуміння патріотизму», – говорить Долінський.
Психолог пояснює ці процеси явищем колективного нарцисизму – переконанням у моральній перевазі власної групи та схильністю бачити загрозу з боку інших. «Це переконання, що моя група є винятковою, кращою за інших, насамперед у моральному сенсі. А всі інші нібито хочуть нас знищити – зсередини чи ззовні, заздрять нам. Ненависть до українців добре вписується в таку модель мислення», – говорить Долінський.
За його словами, після окремих злочинів виникає прагнення до символічної помсти, коли відповідальність однієї людини переноситься на всіх представників її національності.
На його думку, зменшити напруження можуть не лише гуманістичні, а й прагматичні аргументи. Долінський нагадує, що присутність українців позитивно впливає на польську економіку, а також зазначає, що особисті контакти між поляками та українцями можуть зменшувати упередження, хоча це відбувається лише за певних умов.
Професор також звертає увагу, що змінити вже сформовані упередження дуже складно. За його словами, людина радше схильна раціоналізувати власні переконання, ніж критично їх переосмислювати. Навіть незначне негативне ставлення до певної групи може легко посилитися, тоді як змінити його на позитивне набагато важче. Саме тому, наголошує психолог, формувати толерантне ставлення потрібно змалку – у цьому ключову роль відіграють школа та батьки.
За словами Долінського, вже надходять повідомлення про випадки, коли українські діти стикаються з поганим ставленням з боку польських однолітків. Такі установки, зазначає він, діти можуть переймати як удома, так і в середовищі ровесників. Навіть якщо батьки не виховують дитину в дусі ворожості, сильний вплив має група однолітків, адже конформізм є типовою рисою дитячого й підліткового віку. Тому, переконаний психолог, дорослі мають не допустити ізоляції чи гіршого ставлення до українських дітей у школах. Адже все починається з мови, ігнорування чи виключення з колективу, а згодом може перерости у відкриту дискримінацію та агресію. Водночас він застерігає, що тривале виключення із групи може провокувати агресивну реакцію і в самих жертв, адже одним із головних чинників такої поведінки є фрустрація.
Наприкінці інтерв’ю професор визнає, що песимістично оцінює найближче майбутнє польсько-українських відносин. Він застерігає, що в умовах політичної поляризації українці можуть перетворитися на образ «внутрішнього ворога», подібно до того, як у міжвоєнній Польщі таким об’єктом стигматизації були євреї. Водночас Долінський підкреслює, що дуже хотів би помилятися у своєму прогнозі.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza
