Польське видання Gazeta Prawna пише, що іммігранти становлять вже понад половину працівників у низці галузей польської економіки. Вони переважають у охороні, готельно-ресторанному бізнесі, догляді за дітьми та літніми людьми, прибиранні, а також відіграють ключову роль у транспорті, будівництві, торгівлі, промисловості та сезонних роботах, зокрема збиранні фруктів. Українців і білорусів на низькокваліфікованих посадах дедалі частіше замінюють працівники з Філіппін і Колумбії. Поляків, охочих до цієї роботи, немає.
Як повідомляє Gazeta Prawna, згідно з даними за січень 2025 року від Головного статистичного управління Польщі (GUS), у Польщі легально працює трохи більше ніж 15 млн осіб, з яких 11,5 млн – працевлаштовані не у публічному секторі. Серед усіх легальних працівників кількість іноземців сягає 1,1 млн осіб або ж понад 7%.
Кількість іноземців, однак, відрізняється залежно від галузей. Відтак найбільше іноземців залучено в:
- адміністративній та допоміжній діяльності – 40,35% (серед основних видів діяльності – оренда та лізинг, послуги з працевлаштування, охорона, прибирання, підтримка клієнтів, адміністрування, бухгалтерські послуги тощо);
- розміщенні та громадському харчуванні – 20,87%;
- транспорті та складському господарстві – 16,26%;
- будівництві – 12,16%;
- інформації та зв’язку – 10,49%.
Однак, як зазначають у виданні з посиланням на дослідження Національного банку Польщі (NBP), дані GUS можуть бути значно занижені через те, що багато іноземців, особливо українців, не враховуються статистикою. Це включає домашніх, сезонних працівників, осіб, які працюють у тіньовій економіці (тобто не сплачують податків та соцвнесків) та, перш за все, іммігрантів, які працюють нелегально. За оцінками NBP, відсоток українців, які працюють у Польщі та не включені до статистики, може сягати 33% або ж 600 000 осіб.
Також статистика від GUS може створювати хибне враження про працевлаштування іноземців в окремих галузях, через те, що підрахунки здійснюються в рамах секцій у Polska Klasyfikacja Działalności (PKD, відповідник українського КВЕД), тобто великих груп економічної діяльності. Секції PKD дуже широкі й містять багато різних підкатегорій. Через це часто буває так, що в одній галузі взагалі немає іноземців, а в іншій – вони складають переважну більшість. Наприклад, за офіційними даними, іноземці становлять лише 1,03% працівників у секції «Сільське господарство, лісництво, мисливство і рибальство», але варто лише проїхатися повз будь-яку ягідну плантацію в Польщі, щоб побачити, що знайти поляка серед збирачів полуниці чи чорниці майже неможливо. Уже як мінімум десятиліття цим займаються переважно іноземці – раніше це були переважно українці та білоруси, і з кожним роком це люди все старшого віку (50+), бо молодші обирають кращі й легші роботи з вищою оплатою в Польщі – наголошують у Gazeta Prawna.
У секції PKD «Адміністративна та допоміжна діяльність» іноземці становлять понад 40% робочої сили. Однак вони явно домінують у таких підкатегоріях як прибирання та нагляд за приміщеннями. Практично всі елементарні роботи зараз виконуються іммігрантами; єдиною зміною за останні місяці стала заміна українців, які емігрують, переважно на Захід, на приїжджих з Азії та Південної Америки, зокрема філіппінців та колумбійців.
Дані GUS також вказують на те, що в секції «Торгівля та ремонт автомобілів» іноземці становлять лише трохи більше ніж 4% робочої сили. Однак, якщо розглядати лише роздрібну торгівлю, особливо у великих містах, цей відсоток значно зростає. Схожа ситуація спостерігається й у будівництві: частка іноземців у всьому цьому секторі складає трохи більш як 12%, але, наприклад, у житловому будівництві великих міст вона перевищує 50%, і серед робітників важко знайти поляка. Картину також сильно спотворює масова сіра економіка та великі масштаби нелегального працевлаштування. Це явище дещо менш поширене в транспортній та складській сфері, але й тут іммігранти стали настільки великою групою, що важко уявити всю галузь без них.
Одними з основних професій у «сірій зоні» в Польщі (та інших країнах) є догляд за дітьми, людьми похилого віку та людьми з інвалідністю. Іноземки, насамперед українки, протягом десятиліття явно домінували в лавах тих, хто працює нелегально.
Нарешті, промислове перероблення, де в абсолютних цифрах працює найбільша кількість іноземців. Формально вони становлять трохи понад 7% від загальної кількості робочої сили в цьому секторі, але кількість заводів у Польщі, де іммігранти становлять левову частку робочої сили або домінують серед робітників, які виконують простіші та найчорніші, але необхідні завдання, щодня зростає.
Останній звіт Національного банку Польщі підтверджує попередні висновки про те, що більшість іноземців працює у професіях, що не вимагають високих кваліфікацій. У той час як третина поляків, працюють на спеціалізованих та керівних посадах, серед іммігрантів цей відсоток становить лише 11-13%.
Наприклад, найпоширенішими професіями серед українських довоєнних іммігрантів, і особливо серед біженців, були професії найнижчого рівня: прості роботи, фізична праця та особиста допомога. 53% іммігрантів та аж 68% біженців працюють на таких посадах, що не вимагають спеціальних кваліфікацій. «Враховуючи велику частку українців з вищою освітою у польській робочій силі, значна частина з них працює нижче своєї кваліфікації», – йдеться у звіті Національного банку Польщі.
«Важливо, що всі ці іноземці не зайняли нічиїх робочих місць, бо в радіусі багатьох, часто понад сто, кілометрів немає кандидатів на посади, які вони обіймають», – наголошують у Gazeta Prawna.
Іноземці заповнюють прогалини та працюють там, де не вистачає працівників, або де не хочуть працювати поляки
Аналітики наголошують, що зростання частки іноземців, особливо в професіях та галузях, що передбачають значний обсяг важкої фізичної праці, зумовлене значним дефіцитом робочої сили в Польщі та по всій Європі. Це, своєю чергою, є наслідком довгострокових демографічних процесів. На ринок праці зараз виходять покоління, які мають майже вдвічі менше дітей, ніж ті, хто незабаром вийде на пенсію. За оцінками Польського економічного інституту, протягом наступного десятиліття з ринку праці зникне 2,1 мільйона працівників. Це понад 12% усіх людей, які працюють у Польщі сьогодні.
«Щоб запобігти катастрофічному потрясінню економіки, яке призведе до зниження ВВП, необхідно автоматизувати та роботизувати значну частину роботи, особливо в промисловості, тоді як в інших секторах, які важко автоматизувати (догляд, громадське харчування, готельне господарство, більшість послуг, будівництво, сільське господарство…), єдиним рішенням є працевлаштування іноземців, які найкраще відповідають потребам ринку праці та є максимально близькими до нас культурно», – зазначають у Gazeta Prawna.
Покращення демографічної структури у Польщі також можливе, але навіть потенційне підвищення рівня народжуваності з поточних (рекордно низьких) 1,0 до 1,8, або в ідеалі 2,1, матиме вплив на ринок праці лише через 20-25 років.
Водночас на польському ринку праці відбувається значний якісний зсув – дедалі більше людей (особливо жінок) здобувають вищу освіту та обіймають спеціалізовані та керівні посади, тоді як відсоток поляків, зацікавлених у простій фізичній роботі, особливо некваліфікованій та низькооплачуваній, стрімко зменшується. Цьогорічний Барометр ринку праці, проведений під егідою Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики, вперше в історії не виявив жодної надлишкової професії, тобто такої, де є надлишок працівників. Було визначено цілих 35 професій як дефіцитні, що характеризуються хронічною нестачею робочої сили. Серед них – будівельники, покрівельники, електрики, зварювальники, монтажники, мулярі та тинькарі, складські працівники, водії та оператори обладнання. До списку також входять медсестри та акушерки, доглядальники за людьми похилого віку або людьми з інвалідністю, лікарі та психологи.
Не українцями єдиними – хто ще працює у Польщі?
Серед 1,2 мільйона іноземців, зареєстрованих у ZUS, є представники понад 150 країн – десять років тому їх було 14. У 2024 році вдвічі збільшилась кількість колумбійців та філіппінців, працевлаштованих у Польщі. Також все більше працівників з Індії та Бангладеш.
Наприклад, у ZUS зареєстровано приблизно 15 000 філіппінців, що робить їх п’ятою за величиною групою іноземних працівників після громадян України (781 811), Білорусі (133 176), Грузії (24 443) та Індії (22 326). При чому серед філіппінців спостерігаються найшвидші темпи зростання завдяки репутації філіппінських працівників як працьовитих, пунктуальних, надійних, лояльних та ввічливих.
Висновки – іммігранти та добробут поляків
Автори згаданого вже звіту Національного банку Польщі про вплив іммігрантів на польський ринок праці та економічне зростання формулюють три основні висновки:
По-перше, з того часу, як у 2014 році Польща змінила свій статус з емігрантської країни (такої, звідки виїжджають на заробітки) на іммігрантську, іммігранти – головним чином з України – суттєво посприяли зростанню польської економіки.
По-друге, якби іммігранти в майбутньому залишалися в Польщі на тривалий час, то, враховуючи, що в середньому вони молодші за поляків, вони могли б принаймні частково пом’якшити проблему стрімкого старіння населення в Польщі. Проте в довгостроковій перспективі цей потенціал є обмеженим, оскільки народжуваність серед українців чи білорусів ще нижча, ніж серед поляків.
По-третє, українські біженці швидко шукали і знаходили роботу в Польщі. Якщо у 2022 році вони переважно працювали на простих роботах, нижче своїх кваліфікацій, то вже за рік більшість з них вивчили польську мову і перейшли на більш відповідні до своєї освіти (і краще оплачувані) посади. До кінця 2023 року було працевлаштовано близько 40% біженців, попри те, що значну їх частину становили жінки з дітьми. Водночас автори зазначають, що приклад українських біженців не є репрезентативним для всіх груп біженців, які шукають притулку в Європі – за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, багато з них мають труднощі з адаптацією через культурні відмінності та рівень освіти, і тому не працевлаштовуються так охоче й активно, як це зробили й роблять українці в Польщі.
Аналітики Національного банку також замислюються, чи великий приплив іммігрантів, тобто фактично відносне «багатство дешевої робочої сили», не змусив польських підприємців відкласти інвестиції у технологічну модернізацію чи автоматизацію, особливо в таких секторах, як промисловість, де ці інвестиції були і є доцільними. Рівень роботизації в польській промисловості значно нижчий, ніж у більш розвинених країнах: кількість роботів на 10 тисяч працівників у цьому секторі в Польщі вісім разів нижча, ніж у Німеччині чи Скандинавії, і майже у 20 разів менший, ніж у Південній Кореї. Що гірше – ця прірва зростає, бо Польща встановлює за рік стільки промислових роботів, скільки Німеччина – за місяць, а Китай – за три дні. Тож багато завдань, які у високо продуктивних економіках виконують автомати й роботи, у Польщі досі є результатом людської праці. Все частіше – праці іммігрантів.
Втім, це не змінює факту, що іноземці також домінують у простій праці в галузях, які важко автоматизувати, таких як різноманітні послуги, гастрономія, готельна справа, а також будівництво й сільське господарство.
Підготувала Анастасія Верховецька
Джерело: Gazeta Prawna
