У 2022 Польща та поляки вирізнялися винятковою солідарністю з українцями. Хоча каталог соціальної допомоги, на яку могли розраховувати перші прибулі українські біженці, не був найширшим у ЄС, він дозволяв забезпечити хоча б мінімальні потреби осіб з особливо вразливих категорій населення – безплатне поселення та харчування. Під кінець 2025, допомога зарезервована для тих, хто одразу може довести польській державі свою економічну придатність. Що робити тим, хто з різних причин не може знайти працю – неясно.
Наприкінці вересня президент Польщі Кароль Навроцький підписав оновлений за проєктом уряду закон «Про допомогу громадянам України», який є основним документом що регламентує права українців, що прибули до Польщі після 24 лютого 2022 як воєнні біженці. Хоча спершу президент наклав на новелізацію закону вето, в результаті уряду Громадянської коаліції та президенту з ПіС вдалося погодити зміни. Вони стали найбільш радикальним обмеженням державної гуманітарної підтримки як для тих, хто проживає у Польщі вже кілька років, так і для новоприбулих шукачів притулку – російська агресія триває щодня, і сотні українців вимушені щодня залишати свої домівки.
Якщо у 2022 польські політики влаштували неформальний конкурс, хто більше допомагатиме Україні та українцям, то починаючи з зернової кризи у 2023 ситуація почала змінюватися: допомога біженцям, навіть представникам найбільш вразливих категорій, обмежується; працездатні мають знайти роботу і самі себе утримувати, тоді як ті хто з різних причин не може працювати – можуть розраховувати переважно на асистенцію з боку некомерційних організацій (НКО), небайдужих громадян та інших мігрантів.
То які права у Польщі має громадянин України, який би зараз, у листопаді 2025, перетнув кордон саме у пошуках притулку?
Якщо ви перетинаєте українсько-польський кордон сьогодні і декларуєте що ваша мета – це пошук притулку, то ви маєте протягом 30 днів отримати статус PESEL UKR – з ним ваше перебування буде легальним до 4 березня 2026.
Хоча Рада ЄС у червні підтримала продовження дії механізму тимчасового захисту до весни 2027, Польща вирішила згорнути його раніше – у березні 2026. Протягом цього часу діятимуть гарантовані законом права українських біженців, зокрема право на роботу без додаткових дозволів (працедавець має тільки зареєструвати відповідне зголошення). Передбачається, що до 4 березня 2026 українські біженці мають або залишити територію Польщі, або податися онлайн на спеціальну «перехідну» карту перебування – 3-річну карту CUKR, або ж на карту тимчасового перебування на одній із зазначених у законі підстав.
Статусу PESEL UKR не отримає українець, який вже має тимчасовий захист в іншій країні ЄС.
Теоретично, українці можуть також клопотатися у Польщі про міжнародний захист – статус біженця, регламентований не рішенням Ради ЄС, а Женевською конвенцією. Однак на практиці Польща таким особам у більшості випадків відмовляє.
Можна також в’їхати в рамах безвізового режиму, який діє між Україною та країнами Шенгенської зони, і протягом дозволених 90 днів особисто чи поштою податися на один з типів карт тимчасового перебування, «оминаючи» статус PESEL UKR.
Можна минути Польщу транзитом та клопотатися про тимчасовий захист в іншій країні ЄС.
Громадяни України, підставою перебування яких є саме тимчасовий захист, і далі зможуть безплатно користуватися послугами Національної служби охорони здоров’я (NFZ) – як це передбачає згадана директива ЄС, але внаслідок останніх змін до спецзакону, каталог цих послуг з 1 жовтня 2025 обмежений.
Від 1 жовтня українці, які не сплачують відповідний страховий внесок (składka zdrowotna) з підписаного трудового договору, договору-підряду, в рамах ведення підприємницької діяльності або добровільно, вже не отримають доступ до: санаторно-курортного лікування та санаторно-курортної реабілітації; медичної реабілітації, стоматологічного лікування, ендопротезування та видалення катаракти, відшкодування коштів виписаних польським лікарем лікарських засобів і харчових добавок, та медичних виробів, що відпускаються в аптеках за рецептом. Натомість надання усіх розпочатих медичних послуг продовжується до завершення лікування.
Хоча ці зміни діють вже понад місяць, медичним закладам бракує конкретних інструкцій: що з відшкодуванням рецептів на ліки, які виписані у рамах давно розпочатого лікування; що з доступом до рецептурних ліків для осіб хворих на ВІЛ або після корекції статі; що з лікуванням тих українців, які стануть повнолітніми під час започаткованого курсу, включно з тими хто потребує паліативної допомоги; неясно також, куди біженці можуть скаржитися, якщо між ними, лікувальним закладом та Національним фондом здоров’я виникають непорозуміння. Лист з такими запитаннями до Фонду відправили НКО, зокрема «Український дім», але на момент написання цього тексту відповідь ще не надійшла.
Варто згадати, що позитивна дискримінація українських біженців при доступі до медичних послуг є важливою і непростою темою у польській суспільній дискусії. Ще з 2022 року у соцмережах поширюються фейки про нібито першість, яку українці мають перед поляками під час відвідин лікарів та госпіталізації. Нещодавно у соцмережах розганяли фейк про позачергове обслуговування українських військових – насправді це було планове обстеження, за які лікарня отримала окрему оплату від Міністерства оборони, тож це не лише не стало тягарем для місцевих, а й принесло додатковий прибуток медзакладу.
За інформацією порталу Interia, з початку повномасштабної війни до 30 червня 2025 медичні послуги у Польщі були надані 609 тисяч українських біженців. Майже половина цих послуг стосувалася первинної медичної допомоги (консультація терапевта). Серед спеціалізованих амбулаторних послуг дорослі українці найчастіше зверталися до відділів акушерства та гінекології, офтальмології, загальної хірургії. Найбільше послуг у рамах стаціонарного лікування надали польські педіатри та фахівці з хімієтерапії.
За даними Міністерства охорони здоров’я, до червня 2025 Польща витратила на лікування українських біженців близько 2,48 мільярда злотих. Ці гроші були виплачені з бюджету держави. Натомість щоб зрозуміти масштаб витрат – лікування усіх застрахованих пацієнтів тільки у 2023 році коштувало Національному фонду охорони здоров’я 144,29 мільярдів злотих, у 2025 ця квота має скласти 185,47 мільярдів.
Натомість страхові внески до Національного фонду охорони здоров’я увесь час сплачують українські трудові мігранти та ті біженці, які працюють на відповідному типі трудового договору. Як порахував портал Rynek zdrowia, лише у 2024 році це було 3,8 мільярда злотих. При цьому 1,5 мільярда було витрачено на лікування застрахованих українців, а 747 мільйонів – українців, які мали доступ до лікаря тільки на підставі спецзакону. Таким чином, працевлаштовані українці повністю покривають витрати на лікування своїх співгромадян, що не працюють, а Фонд ще й «заробляє» на них 1,5 мільярда злотих.
Якщо ви перетнули кордон і подалися на статус PESEL UKR після 1 листопада, то найімовірніше не матимете права на безплатне розміщення в осередках колективного поселення. Винятки зарезервовані для дуже обмеженого грона осіб – правозахисники та волонтери гуманітарних організацій вважають ситуацію критичною.
Хоча суспільна дискусія про допомогу українцям точиться переважно довкола доступу до медичних послуг та родинної фінансової допомоги (про це нижче), насправді найгіршою є ситуація осіб, які потребують тимчасового або постійного гуманітарного проживання. Нагадаємо, у 2022 чимало поляків добровільно приймали у себе вдома українських біженців, для їхньої підтримки уряд вирішив доплачувати 40 злотих на добу за поселення та харчування кожного українського біженця. Спочатку максимальний термін виплати складав 60 днів, вже від червня 2022 – 120, натомість довше на виплати з держбюджету могли претендувати ті власники нерухомості, хто приймав представників вразливих груп: старших осіб, осіб з інвалідністю (зокрема особи з українськими посвідченнями), вагітних та мам дітей протягом першого року життя, батьків трьох і більше дітей. У липні 2024 уряд відмовився від такої форми підтримки, і українські біженці (якщо не могли самі винаймати житло або жити у знайомих) могли розраховувати тільки на нічліг в осередках колективного поселення.
Починаючи з 1 листопада 2025, проживати безплатно у таких осередках можуть лише: особи з польською довідкою про інвалідність або значним чи помірним ступенем інвалідності; особи віком понад 60 років (для жінок) або 65 років (для чоловіків), за умови, що вони не отримують польську пенсію за віком; вагітні жінки або особи, які виховують дитину до 12 місяців, самотні особи, які доглядають за трьома або більше дітьми в Польщі (за умови, що хоча б одна з дітей молодша за 7 років). Що важливо, нові правила також поширилися на осіб, які проживали у колективному житлі на момент набрання чинності поправки.
За оцінками Польського форуму мігрантів (Polskie Forum Migracyjne), станом на 31 жовтня 2025 року у місцях колективного поселення проживало близько 20 тисяч громадян України, але саме ці люди найбільше потребують підтримки, бо з різних причин – опіка над членами родини, стан здоров’я, вік – не можуть бути активними на ринку праці. В особливо поганій ситуації опинилися, як подає Форум у своїх соцмережах, люди з інвалідністю з українським, а не польським посвідченням – вироблення польського триває у кращому випадку кілька місяців, а частіше – рік; самотні матері, які опікуються дітьми без інвалідності – хоча польське житлове право напряму забороняє виселення неповнолітніх; старші особи з маленькими польськими пенсіями, меншими за прожитковий мінімум або люди передпенсійного віку; люди з психічними хворобами – не всі мають добре документовану історію хвороби та лікування. Таких осіб може бути навіть 5 тисяч, серед них – неповнолітні.
Як згадує координаторка програми поселення фонду «Український дім» Світлана Маслій, проблема також у тому, що чимало осередків колективного проживання або взагалі не пропонують опції поселення за гроші, або вимагають абсолютно неринкові кошти – навіть 2400 злотих на місяці за проживання однієї людини у 5-місній кімнаті (комерційна оренда кімнати у Варшаві для однієї особи це кошт, як правило, до 1600 злотих).
Фактично, єдина надія тих українців, хто не може сам винайняти житло або зупинитися у друзів – це допомога з боку НКО та громадських гуманітарних ініціатив. У Варшаві є кілька організацій, які мають так звані інтервенційні квартири – але це поселення на максимум місяць часу. Польський Червоний Хрест та фонд «Польський центр міжнародної допомоги» другий рік мають програму «Разом до самостійності», в рамах якої протягом пів року частково фінансують орендну плату за житло. Але умова участі у програмі – це проходження професійних тренінгів та активний пошук праці. Тобто знову таки, це підтримка для осіб які потенціально можуть бути для Польщі економічно корисними.
А що відбувається з іншими? Їхні історії регулярно описує у соцмережах Ян Каєтан Врублевський, координатор ініціативи «Асиметристи», яка разом з українським фондом «Рубікус», єдині у Варшаві надають допомогу першого контакту тим українським біженцям, які тільки-но прибули до Польщі. Це десятки осіб щодня, переважно з прифронтових місцевостей, які прибувають евакуаційними автобусами на вокзал Варшава Східна:
«Asymetryści минулого місяця допомогли 1276 біженцям з України та її окупованих територій. Ми перевезли 346 новоприбулих осіб до тимчасового житла, де вони могли чекати на виїзд з Польщі. Ми доставили 378 осіб на залізничні вокзали та в аеропорти, звідки вони вирушили на Захід, де, на відміну від Польщі, яка порушує директиву Ради Європейського Союзу, отримують реальну допомогу: 118 осіб вирушили до Данії, 112 – до Німеччини, 93 – до Фінляндії, 41 – до Норвегії, 4 – до Ірландії, по 3 – до Австрії та Іспанії, 2 – до Швейцарії та по 1 – до Латвії та України. Завдяки неоціненній допомозі Blooming House та Foodsharing Warsaw, ми змогли забезпечити харчуванням 530 осіб. Ми забезпечили 22 біженців з інвалідністю, які постійно проживають у Польщі, необхідним транспортом між центрами допомоги або до медичних закладів. У нас навіть немає часу вести статистику щодо кількості наданих інвалідних візків, ходунків, милиць та валіз.
Ми є ланкою в ланцюзі неурядових організацій, які рятують людей у найскладніших фінансових та медичних ситуаціях з прифронтових районів України та від російської окупації. На жаль, вже давно лише наші волонтери та наші друзі надають допомогу біженцям, які щойно прибувають до Варшави з України, яка чинить героїчний опір. Крім того, з 1 листопада, в результаті внесення змін до закону про допомогу громадянам України, державна допомога була фактично скасована, зокрема для 100% тих, хто проїжджає транзитом через Польщу – понад 90% жертв війни, які з очевидних географічних причин повинні подорожувати через нашу країну на шляху до порятунку та безпеки».
До травня 2026 року українські біженці, зокрема ті, які нещодавно приїхали, і далі отримуватимуть родинну допомогу на дітей 800+ на рівні з громадянами Польщі, натомість якщо вони зацікавлені в отримуванні такої допомоги надалі – поза виконанням дітьми шкільного обов’язку, мають від лютого 2026 року знайти собі роботу.
Тема виплати родинної допомоги – 800 злотих щомісяця на кожну неповнолітню дитину – українським біженцям стала однією з найголовніших під час останньої президентської кампанії. На відміну від інших мігрантів, українці з PESEL UKR могли розраховувати на 800+ навіть якщо не працювали у Польщі, тобто на тих самих засадах як польські громадяни. Це, на думку експертів, частково компенсувало біженцям погано розвинені програми соціальної допомоги.
Натомість обмежити виплати обіцяли майже всі кандидати у президенти, зокрема представник правлячої коаліції мер Варшави Рафал Тшасковський. Уряд збирався запровадити обмеження взимку, але вето президента Навроцького прискорило процес.
Тепер право на родинну допомогу 800+ за період, що починається 1 червня 2026 (право на цей тип підтримки для поляків та іноземців переглядається щороку у травні), буде надано тим українцям, які перебувають у Польщі на підставі однієї з посвідок на проживання, включно з CUKR, і відраховують соціальні страхові внески з доходу не меншого ніж половина мінімальної зарплатні. Тобто, працюють за укладеним трудовим договором, договором підряду або ведуть індивідуальну підприємницьку діяльність, і заробляють брутто хоча б 2403 злотих (половина мінімалки від 1 січня 2026). Для українських біженців і далі діє також вимога виконання шкільного обов’язку дітьми старшими 7 років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які подають заявку на отримання допомоги по догляду за дитиною або мають право на допомогу по догляду за дитиною, яка є громадянином Польщі або має польську довідку про інвалідність.
Нові правила набувають чинності 1 лютого 2026 та застосовуватимуться для визначення права на родинну допомогу, що починається 1 червня 2026. Це означає, що непрацюючі українські біженці можуть розраховувати на 800+ до 31 травня 2026.
Наслідки згадуваної зміни – хоча й підтримані 88% польського суспільства – з позиції гуманітарного права та соціальної політики є негативними. З одного боку, понад 70% українських біженців у Польщі працює, отже більшість теоретично не матиме проблем з дотриманням вимоги працевлаштування. З іншої сторони, не факт що «праця» це саме потрібний тип умови і саме на квоту, яку тепер вимагає закон. Також, є люди які просто не можуть бути активними на ринку праці – це жінки, які окрім дітей доглядають літніх родичів, або дітей з проблемами зі здоров’ям, або ті, які змагаються з психічними хворобами, що не рідкість серед біженців. Це може і невелика група, але саме її виключення з грона бенефіціантів програми призведе до виключення найбільш вразливих осіб. І як від початку підкреслював фонд «Український дім», 800+ це допомога для дітей, і неправильно карати дітей через ту чи іншу позицію дорослих на польському ринку праці.
Згідно з даними Управління соціального страхування (ZUS), у липні цього року допомогу за програмою 800+ отримали 276,6 тисячі дітей-іноземців, зокрема 224,7 тисячі громадян України (це і діти трудових мігрантів, і воєнних біженців) та 21,9 тисячі дітей з Білорусі. Протягом 2024 виплати 800+ усім українським дітям обійшлися польському бюджету в близько 3 мільярда злотих. За підрахунками Bank Gospodarstwa Krajowego, протягом цього ж часу українці заплатили до польського бюджету 15,1 мільярда злотих у прибутковому податку та ПДВ.
Нагадаємо, зараз у Польщі близько 1 мільйона громадян України перебувають у статусі тимчасового захисту. Статистики свідчать, що більшість з них приїхала у 2022 році. Від 1 січня до 1 жовтня 2025 заявку про надання номера PESEL UKR склали 113,9 тисячі осіб. Польща на тлі ЄС має один із найвищих показників частки жінок серед дорослих біженців (384 тисячі жінок до 162 тисяч чоловіків), та найвищий показник працевлаштування біженців.
Олена Бабакова