У польських школах досі бракує асистенток які могли б підтримувати дітей з міграційним досвідом, зокрема українських учнів. Попри запуск державної програми Przyjazna szkołaPrzyjazna szkoła («Дружня школа») – державна програма, спрямована насамперед на підтримку учнів з України та інших дітей з міграційним досвідом у польських школах. Розробку програми Міністерство народної освіти розпочало на початку 2024 року. Спочатку вона мала назву Szkoła dla wszystkich («Школа для всіх»), згодом її перейменували на Przyjazna szkoła, не змінюючи основних цілей і змісту програми., система залишається нестабільною, а значну частину підготовлених кадрів уже втрачено. Про це йдеться в розмові з експертами, опублікованій у Gazeta Wyborcza.
За даними Центру громадянської освіти, наприкінці минулого навчального року в польських школах навчалося близько 237 тисяч дітей і підлітків без польського громадянства. З них 148,6 тисячі – українські діти, охоплені тимчасовим захистом через війну. Водночас кількість асистенток, які могли б допомагати таким учням у щоденному навчанні, залишається недостатньою.
Як зазначає соціолог Міколай Павляк з Варшавського університету, після початку повномасштабної війни в Україні кількість асистенток різко зросла – їх масово залучали міжнародні гуманітарні організації, зокрема за підтримки UNICEF. Проте з часом це фінансування завершилося, а держава не змогла плавно перебрати на себе цю роль. У результаті багато асистенток, які вже почали працювати в школах і проходили навчання, були змушені залишити систему.
Президентка Фундації з питань соціального різноманіття Агнешка Козакощак пояснює, що до 2022 року офіційно в системі освіти було лише кілька десятків асистенток, а після лютого 2022 року їхня кількість тимчасово зросла до приблизно 1,2 тисячі. «Відтоді й до сьогодні вона коливалася в межах від 500 до 1,2 тисячі», – розповідає Козакощак.
Програма Przyjazna szkoła, яка фінансується з коштів ЄС і передбачає загальний бюджет близько пів мільярда злотих, має частково виправити ситуацію. Половину цих коштів планують спрямувати саме на оплату праці асистенток. Міністерство освіти розраховує фінансувати близько 1,3 тисячі ставок щороку. Водночас програма стартувала із запізненням – лише у другій половині 2025 року – і триватиме до серпня 2027 року.
Експерти звертають увагу й на фінансові обмеження: програма покриває лише базову частину зарплати, тоді як додаткові витрати роботодавця мають брати на себе органи місцевого самоврядування. За підрахунками Фундації, у разі працевлаштування асистентки на повний рік ґміна має доплатити близько 13 тисяч злотих.
Попри це, інтерес шкіл до програми дуже високий. У 2025 році заявки подали майже 800 шкіл – на близько 1 тисячу ставок, а в 2026 році – понад тисяча шкіл на більш ніж 1,3 тисячі ставок. Проблемою залишається не лише фінансування, а й пошук підготовлених фахівчинь.
Після початку війни у Варшавському університеті були створені післядипломні студії для асистенток міжкультурної підтримки. За два роки там підготували 71 спеціалістку. Проте ці програми фінансувалися виключно за кошти донорів і міжнародних організацій. Зараз навчання припинене через відсутність фінансування, попри те, що держава визнає потребу в таких кадрах.
Окремо експерти звертають увагу на ризик політизації теми освіти дітей із міграційним досвідом. Міколай Павляк зазначає, що проєкт Przyjazna szkoła був використаний у політичній дискусії як один з аргументів, однак, на його думку, важливо, що питання підтримки дітей з досвідом міграції не стало предметом відкритого політичного протистояння. Він підкреслює: коли освітня політика стає елементом політичної боротьби, це неминуче веде до суспільної поляризації.
Павляк застерігає, що Польща вже має приклади протестів проти ініціатив, пов’язаних з інтеграцією іноземців, зокрема біля Центрів інтеграції іноземців у Пйотркові-Трибунальському, Порембі та Бєльсько-Бялій. Такі акції організовували місцеві політики правого спрямування, попри те, що самі центри створювалися ще за часів попередніх урядів.
На тлі вкрай негативних настроїв у польському суспільстві щодо імміграції, про що свідчать дані соціологічних досліджень, експерт наголошує: особливо вразливими в цій ситуації можуть стати діти, вчителі та асистентки з міграційним досвідом. Саме тому, на його думку, питання підтримки таких учнів має залишатися поза політичною конкуренцією та не перетворюватися на привід для протестів під школами.
На думку експертів, присутність асистенток у класах суттєво полегшує роботу вчителів, допомагає уникати конфліктів і підтримує дітей не лише мовно та емоційно, а й у навчальному процесі. Водночас вони застерігають: без системного рішення і довгострокового фінансування після завершення програми Przyjazna szkoła проблема може повернутися в початкову точку.
Ред.
Джерело: Gazeta Wyborcza
