26 травня у Польщі відзначають День матері. З цієї нагоди редакція підготувала добірку робіт, присвячених темі материнства, авторами яких є польські художники і художниці.
Материнство є доволі поширеною темою у творах світового мистецтва. У живописі готики та ренесансу, коли переважали релігійні теми, уособленням материнства були зображення Богоматері з немовлям. З часом материнство знаходить своє відображення у розмаїтті тематик і стилів. Відчуття затишного дому, містичність, радість, горе втрати: як польські художники зображували материнство?
Властиміл Хофман. Мадонна зі шпаком, 1909 рік
Властиміл Хофман – польський художник, представник символізму. На творчість митця впливала, зокрема, робота його вчителя – Яцека Мальчевського. Як і його наставник, Хофман поєднував у своєму мистецтві релігійні та фантастичні теми з побутом. Особливістю ж саме Хофмана було те, що у своїй творчості він використовував традиційні зразки християнської іконографії для зображення життя звичайних людей.
«Богоматір (Мадонна зі шпаком)» вважається однією з найкрасивіших робіт художника. Гофман переніс відомий тип зображення Мадонни з немовлям у польську дійсність. Попри те, що на перший погляд це здається звичайною ілюстрацією побуту селян – матері і дітей – усюди, якщо придивитися, знаходяться покликання на традиційну іконографію. Так, наприклад, одяг жінки – білого і синього кольорів – асоціюються з одягом Матері Божої, композиція нагадує іконографічний тип зображення смерті Христа – п’єту, а хлопчик, що стоїть поруч тримає хреста, наче Іоан Хреститель.
Станіслав Виспянський. Материнство, 1902 рік, 1904 рік.
Станіслав Виспянський – польський письменник і художник, представник мистецького напрямку «Молода Польща». Літературні твори Виспянського увійшли до шкільної програми, а його самого часто називають одним із польських пророків
Пастелі Станіслава Виспянського є, мабуть, найвідомішими зображеннями материнства в польському мистецтві. Художник на них писав свою дружину і своїх дітей. Ці постаті доволі часто з’являються у творчості митця.
Сім’я Виспянського була нетиповою. У 1900 році він одружився з Теодорою Теофілою Питко, і це весілля стало великим скандалом. Наречена не належала до того ж соціального стану, що й художник, — вона була простою селянкою. Крім того, жінка не була конвенційно красивою, була старшою за художника на рік і мала трьох позашлюбних дітей, з них – двох від Виспянського.
Виспянський в основному малював людей зі свого оточення, родина не була виключенням. Мабуть, йому дуже подобалося спостерігати за повсякденним життям своєї дружини, як вона обіймає і годує малих. Все це знайшло відображення в його творчості. У тексті, присвяченому роботам Виспянського, мистецтвознавиця Йоанна Яськєвіч припускала, що образ матері і дитини для Виспянського був символом безпечного дому, «може саме цього потребував обтяжений хворобою та охоплений творчою лихоманкою художник?».
Теодор Аксентович, Мати над могилою сина, 1915 рік
Теодор Аксентович – польський художник та викладач вірменського походження. Аксентович отримав визнання як портретист та автор жанрових сцен, що відображають обряди та звичаї селян. Він займався графікою та оформленням плакатів для виставок. Спроєктував вітраж до Вірменського собору у Львові, але цей проєкт так і не було реалізовано. Натомість у 1906 році Аксентович брав участь у ремонті Вірменського собору у Львові – став автором мармурового вівтаря і мозаїки в центральній апсиді.
Робота «Мати над гробом сина» – це дуже особиста картина, написана після смерті старшого сина художника. Філіп Томаш, студент права Ягеллонського університету, загинув 24 серпня 1915 року в бою під Луцьком.
Тамара Лемпіцка, Материнство, 1928 рік. Мати і дитина, 1931
Тамара Лемпіцка – художниця польського походження, одна з найважливіших представниць напрямку art déco.
Основою творчості Тамари Лемпіцької вважаються портрети, які зазвичай писались на приватні замовлення. За словами куратора краківської виставки Лемпіцької Святослава Лєнартовича, на аукціоні Christie’s один з портретів пензля Тамари Лемпіцької продали за 16,2 мільйона фунтів — це найдорожча картина, яку коли-небудь написав хтось із польських художників.
Найбільш відомими роботами Лемпіцкої є чуттєві жіночі портрети зі злегка кубістичними формами та насиченою гамою кольорів. Це стосується і картин на тему материнства.
Зоф’я Стриєнська. Материнство. Жінка, що годує дитину. Написана після 1940 року.
Польську художницю Зоф’ю Стриєнську називають однією з найбільш відомих польських мисткинь міжвоєнного періоду і «принцесою польського мистецтва». Стриєнська назвалась чоловіком, аби отримати можливість вивчати мистецтво. Вона займалась дизайном іграшок, тканин, робила ілюстрації до книжок. Як художниця працювала у техніці темпора, займалась літографією, рисунком. У творчості часто зосереджувалась на народних мотивах, яким надавала власного, оригінального стилю.
З метою надати своїм дітям гарне виховання, написала керівництво з етикету під псевдонімом «Професор Гіляр».
Анджей Врублевський, Син і вбита мати, 1949 рік.
Анджея Врублевського вважають одним з найвидатніших польських художників ІІ половини ХХ сторіччя.
У творчості Врублевський рефлексує над темою людської долі, фіксуючи трагічні наслідки війни – жорстокість і дегуманізацію, яку вона несе із собою. У 2015 році видатний польський режисер Анджей Вайда зняв документальний фільм «Врублевський за Вайдою» / «Wróblewski według Wajdy». У ньому Врублєвський постає трагічною особистістю, яка стикається з драматичними викликами епохи, і водночас генієм, який довго чекав на визнання, але так і не до кінця усвідомив власну велич. Вайда так говорить про творчість Врублевського і свою власну: «Я знав, що ми є голосом померлих. Наші померлі були кращими, відважнішими, вони загинули, тому ми залишились і вижили, а нашим обов’язком було стати їхнім голосом і намалювати їх у найстрашніші їхні миті».
У своїх роботах Врублевський використовував блакитні фарби для зображення загиблих, жертв війни. З одного боку, цей колір неначе натякає на нематеріальність та трансцендентність зображуваного об’єкта. З іншого – важко позбутися враження, що постаті на цих картинах наче замерзають як вода, перетворюючись на холодні та нерухомі.
О.К.
