26 травня у Польщі відзначають День матері. З цієї нагоди редакція підготувала добірку мистецьких робіт, присвячених темі материнства, авторами яких є польські художниці та художники.
Материнство є доволі поширеною темою у творах світового мистецтва. У живописі готики та ренесансу, коли переважали релігійні теми, уособленням материнства були зображення Богоматері з немовлям. З часом материнство знаходить своє відображення у розмаїтті тематик і стилів. Відчуття затишного дому, радість, містичність, горе втрати: як польські художники зображували материнство?
Властиміл Хофман. Мадонна зі шпаком, 1909 рік
Властиміл Хофман – польський художник, представник символізму. На творчість митця впливала, зокрема, робота його вчителя – Яцека Мальчевського. Як і його наставник, Хофман поєднував у своєму мистецтві релігійні та фантастичні теми з побутом. Особливістю ж саме Хофмана було те, що у своїй творчості він використовував традиційні зразки християнської іконографії для зображення життя звичайних людей.
«Богоматір (Мадонна зі шпаком)» вважається однією з найкрасивіших робіт художника. Гофман переніс відомий тип зображення Мадонни з немовлям у польську дійсність. Попри те, що, на перший погляд, це здається звичайною ілюстрацією побуту селян – матері і дітей – усюди, якщо придивитися, знаходяться покликання на традиційну іконографію. Так, наприклад, одяг жінки – білого і синього кольорів – асоціюються з одягом Матері Божої, композиція нагадує іконографічний тип зображення смерті Христа – п’єту, а хлопчик, що стоїть поруч тримає хреста, наче Іоан Хреститель.
Станіслав Виспянський. Материнство, 1902 рік, 1904 рік.
Станіслав Виспянський – польський письменник і художник, представник мистецького руху «Молода Польща». Його літературні твори стали частиною шкільної програми, а самого Виспянського часто називають одним із польських національних пророків.
Пастелі Станіслава Виспянського – одні з найвідоміших зображень материнства в польському мистецтві. Художник неодноразово зображував у них свою дружину та дітей – образи, які часто з’являються у його творчості.
Сім’я Виспянського була нетиповою. У 1900 році він одружився з Теодорою Теофілою Питко, і це весілля стало великим скандалом. Наречена не належала до того ж соціального стану, що й художник, – вона була простою селянкою. Крім того, жінка не була конвенційно красивою, була старшою за художника на рік і мала трьох позашлюбних дітей, з них – двох від Виспянського.
Виспянський в основному малював людей зі свого оточення, родина не була виключенням. Мабуть, йому дуже подобалося спостерігати за повсякденним життям своєї дружини, як вона обіймає і годує малих. Все це знайшло відображення в його творчості. У тексті, присвяченому роботам Виспянського, мистецтвознавиця Йоанна Яськєвіч припускала, що образ матері і дитини для Виспянського був символом безпечного дому, «може саме цього потребував обтяжений хворобою та охоплений творчою лихоманкою художник?».
Мела Мутер, Материнство
Низку робіт, присвячених темі материнства, створила художниця Мела Мутер (справжнє ім’я – Марія Меланія Мутермільх) – одна з перших професійних польських художниць єврейського походження. Вона народилася у 1876 році у Варшаві, де навчалася в Школі малювання та живопису Мєчислава Котарбинського. У 1901 році продовжила освіту в Парижі: швидко здобула популярність і брала участь у численних виставках.
Мела Мутер підтримувала дружні стосунки не лише з польськими чи французькими митцями та письменниками – вона була знайома з такими відомими нині особистостями, як Леопольд Готліб, Владислав Реймонт, Стефан Жеромський, Ерік Саті, Едгар Варез, Ромен Роллан чи Райнер Марія Рільке. На її творчість помітно вплинули роботи Поля Сезанна, Вінсента ван Гога та особливо – Едуара Вюйяра. Як зазначає мистецтвознавиця Малгожата Кітовська-Лисяк, саме Вюйяр справив найбільший вплив: «Мутер і Вюйяра єднали інтерес до повсякденних людських ситуацій, інтимних аур, приглушеної колірної гами та схильність будувати композиції з кольорових плям».
У картинах Мели Мутер, присвячених темі материнства, помітна увага як до інтимного зв’язку між матір’ю та дитиною, так і до соціальних аспектів жіночого життя. Мати часто зображується в оточенні інших постатей, що надає роботам ширшого контексту.
«З самого початку роботи Мели Мутер були зосереджені переважно на темах людей, які пережили життєві труднощі. Вона також обирала таких моделей для своїх улюблених композицій – зображень матерів та дітей. Чи то в ранні роки її життя в Бретані, чи то в пізніші роки її творчості, художниця використовувала цей культовий сюжет для зображення перевантажених роботою жінок із сільського чи робітничого середовища, які тримають на руках дітей із серйозними обличчями та сумними очима. Коли Анджей, єдиний син художниці від її стосунків з Міхалом Мутермілхом, раптово помирає в 1924 році, тема материнства набуває для неї особистого, драматичного виміру», – пише мистецтвознавиця Катажина Ломніцка.
Теодор Аксентович, Мати над могилою сина, 1915 рік
Теодор Аксентович – польський художник вірменського походження. Аксентович отримав визнання як портретист та автор жанрових сцен, що відображають обряди та звичаї селян. Він займався графікою та оформленням плакатів для виставок. Спроєктував вітраж до Вірменського собору у Львові, але цей проєкт так і не було реалізовано. Натомість у 1906 році Аксентович брав участь у ремонті Вірменського собору у Львові – став автором мармурового вівтаря і мозаїки в центральній апсиді.
Робота «Мати над гробом сина» – це дуже особиста картина, написана після смерті старшого сина художника. Філіп Томаш, студент права Ягеллонського університету, загинув 24 серпня 1915 року в бою під Луцьком.
Тамара Лемпіцка, Материнство, 1928 рік. Мати і дитина, 1931
Тамара Лемпіцка – художниця польського походження, одна з найважливіших представниць напрямку art déco.
Основою творчості Тамари Лемпіцької вважаються портрети, які зазвичай писались на приватні замовлення. За словами куратора краківської виставки Лемпіцької Святослава Лєнартовича, на аукціоні Christie’s один з портретів пензля Тамари Лемпіцької продали за 16,2 мільйона фунтів — це найдорожча картина, яку коли-небудь написав хтось із польських художників.
Найвідоміші роботи Тамари Лемпіцької — це чуттєві жіночі портрети зі злегка кубістичними формами та насиченою кольоровою гамою. Такий стиль характерний і для її полотен на тему материнства.
Зоф’я Стриєнська. Материнство. Жінка, що годує дитину. Написана після 1940 року.
Польську художницю Зоф’ю Стриєнську називають однією з найбільш відомих польських мисткинь міжвоєнного періоду і «принцесою польського мистецтва». Щоб отримати можливість вивчати мистецтво, вона видавала себе за чоловіка.
Стриєнська працювала в різних напрямах: створювала ілюстрації до книжок, займалась дизайном іграшок і тканин, працювала в техніці темпери, літографії та рисунку. У своїй творчості часто зверталася до народних мотивів, надаючи своїм роботам впізнаваного, оригінального стилю.
З метою надати своїм дітям гарне виховання, написала керівництво з етикету під псевдонімом «Професор Гіляр».
Анджей Врублевський, Син і вбита мати, 1949 рік.
Анджея Врублевського вважають одним із найвидатніших польських художників другої половини ХХ століття. У своїй творчості він рефлексує над темою людської долі, фіксуючи трагічні наслідки війни – жорстокість і дегуманізацію, яку вона несе.
У 2015 році видатний польський режисер Анджей Вайда зняв документальний фільм «Врублевський за Вайдою» / Wróblewski według Wajdy, у якому художник постає як трагічна постать, що зіткнулася з драматичними викликами епохи, та водночас – як геній, що чекав на визнання, але до кінця так і не усвідомив власної величі.
Вайда говорив про творчість Врублевського (і свою власну) так: «Я знав, що ми – голос померлих. Наші померлі були кращими, відважнішими. Вони загинули, тому ми залишилися й вижили. Нашим обов’язком було стати їхнім голосом – і намалювати їх у найстрашніші їхні миті».
У своїх роботах Врублевський використовував блакитні фарби для зображення загиблих, жертв війни. Цей колір неначе натякає на те, що життя вже залишає ці тіла. Вони замерзають наче вода, перетворились на холодні та нерухомі. «Він малював людей у той час, коли вони відверталися від життя обличчями, руками. Люди в одязі, зробленому з небес», – так написав про творчість Врублевського польський поет і актор Тадеуш Сьлівяк.
О.К.
