Ставлення поляків до України та українців за останні чотири роки помітно змінилося. Після початку повномасштабного російського вторгнення підтримка України була рекордною, однак поступово вона почала знижуватися. Сьогодні дедалі більше поляків виступають проти прийому українських біженців, а підтримка майбутнього вступу України до ЄС суттєво слабша, ніж у 2022 році.
Про причини цих змін в інтерв’ю OKO.press розповіла аналітикиня Центру дослідження громадської думки (CBOS) Беата Рогуська. За її словами, поляки дедалі частіше сприймають Україну не лише як країну, якій потрібна допомога, а й як майбутнього конкурента – економічного та політичного.
Переломним моментом стали протести фермерів
Однією з найбільш помітних змін стало падіння підтримки вступу України до Європейського Союзу. Безпосередньо після початку повномасштабної війни близько 90% поляків підтримували майбутнє членство України в ЄС, а 60% виступали за її якнайшвидший вступ.
Тепер загалом вступ України до ЄС підтримують 50% опитаних, але за швидкий вступ виступають лише 9%.
Рогуська вважає, що важливим моментом, який змінив сприйняття цього питання, стали протести польських фермерів у 2023 році через наплив українського зерна та іншої аграрної продукції.
Саме тоді, на її думку, значна частина польського суспільства почала розглядати вступ України до ЄС не лише як політичне рішення або жест солідарності, а й через його потенційні економічні наслідки для Польщі.
Особливо чутливою виявилася тема сільського господарства. Польське суспільство надає великого значення продовольчій безпеці й підтримує ідею самодостатності країни у виробництві їжі. Водночас українське сільське господарство сприймається як дуже сильний конкурент.
Серед самих польських фермерів конкуренція з українською продукцією зараз називається головною проблемою польського сільського господарства – навіть частіше, ніж Європейський зелений курс. Тож українська аграрна продукція сприймається як значно серйозніший виклик, ніж, наприклад, угода ЄС із країнами Mercosur.
Тому, за оцінкою аналітикині, саме економічні побоювання можуть у майбутньому суттєво впливати на ставлення поляків до вступу України в ЄС.
Негативне ставлення до українців почало зростати ще у 2023 році
Змінилося не лише ставлення до європейської інтеграції України. За словами Рогуської, негативні настрої щодо українських біженців почали зростати досить швидко після хвилі солідарності 2022 року.
У якісних дослідженнях CBOS, проведених у 2023 році у Варшаві, Вроцлаві, Ряшеві та менших польських містах, дослідники вже фіксували зростання неохочого ставлення до українських біженців.
Одним із чинників стало те, що реальні українські біженці не завжди відповідали уявленню поляків про те, якою має бути жертва війни. Серед них справді були люди, які викликали співчуття, – наприклад, матері з дітьми. Але згодом поляки почали звертати увагу і на українців, які мали хороші автомобілі, були добре забезпеченими або, на думку поляків, перебували у кращому матеріальному становищі, ніж вони самі.
На цьому ґрунті поширилося відчуття, що Польща дає українцям більше, ніж може собі дозволити, а самі українці отримують певні привілеї порівняно з польськими громадянами. Особливо часто йшлося про доступ до медичної допомоги, житла та роботи.
Макроекономічні вигоди не переконують людей у повсякденному житті
Рогуська наголошує, що тут виникає своєрідний конфлікт між загальною економічною користю від присутності українців у Польщі та індивідуальним сприйняттям цієї присутності.
Поляки загалом усвідомлюють, що українці роблять внесок у польську економіку – працюють, сплачують податки й соціальні внески та сприяють зростанню ВВП. Але ці макроекономічні переваги не обов’язково відчуваються на рівні окремої людини.
У повсякденному житті поляк може сприймати українця як конкурента за конкретне обмежене благо – місце роботи, житло чи медичну послугу. Саме це, на думку аналітикині, може формувати негативне ставлення, навіть якщо людина водночас визнає загальну економічну користь від присутності українців.
Дослідження самих українських біженців також показували, що вони помічали зростання неохочого ставлення до себе вже восени 2023 року.
Цікаво, що у ставленні до українських біженців простежується і гендерний аспект. Жінки дещо частіше за чоловіків виступають проти їхнього прийому. У якісних дослідженнях польки говорили, зокрема, про появу в країні великої кількості молодих, привабливих і доглянутих українок. Тобто конкуренція сприймалася не лише на ринку праці чи за доступ до послуг, а й у сфері особистих стосунків.
Політичні заяви зробили антиукраїнські настрої більш прийнятними
Окремим чинником зміни ставлення Рогуська називає польську політику.
За даними CBOS, уже 54% поляків вважають, що Україна та українські біженці отримують від Польщі надто велику допомогу. При цьому цей показник продовжував зростати навіть після ухвалення законодавчих змін, які обмежили частину пільг для українців.
Аналітикиня припускає, що тут може працювати своєрідна соціальна інерція: частина суспільства просто не враховує, що правила допомоги вже змінилися.
Але є й інше пояснення – політики самі зробили тему українських «привілеїв» частиною загальнополітичного мейнстриму.
На думку Рогуської, важливу роль у зміні суспільних настроїв відіграла президентська кампанія. Коли Рафал Тшасковський, кандидат від ліберального табору, підтримав обмеження виплати 800+ для українських біженців, тема їхніх нібито привілеїв та «надмірних вимог» перестала бути переважно елементом риторики правих сил і увійшла до політичного мейнстриму. Після цього кандидату «Права і справедливості» довелося запропонувати ще жорсткішу позицію. У результаті значна частина президентської кампанії була присвячена дискусіям про те, які права та соціальні гарантії варто обмежити для українців.
На думку аналітикині, це мало подвійний ефект. З одного боку, політики закріплювали стереотип про українців як про тягар для польської системи. З іншого – частина поляків могла отримати від політиків своєрідний сигнал, що публічно висловлювати негативне ставлення до українців тепер цілком прийнятно.
Тобто настрої, які раніше могли залишатися приватними або про які люди неохоче говорили, стали більш відкритими.
Україну підтримують більше, ніж українських біженців у Польщі
Водночас ставлення поляків до України не можна звести до простої формули «підтримка зникає».
Як підкреслює аналітикиня, поляки значно охочіше підтримують допомогу Україні, яка воює проти Росії, ніж допомогу українським біженцям, які перебувають у Польщі.
У липневому дослідженні 39% опитаних вважали, що військова, фінансова та гуманітарна допомога, яку західні держави надають Україні, є достатньою. 27% вважали її надто великою, а 22% – недостатньою.
Рогуська пояснює це тим, що допомогу Україні багато поляків сприймають передусім як питання власної безпеки.
В українській війні вони бачать не лише боротьбу іншої держави, а й захист Польщі від російської загрози. Саме тому підтримка України як країни, що воює, залишається значно вищою, ніж готовність приймати нових біженців або надавати їм соціальні гарантії.
При цьому між виборцями різних політичних сил є помітні відмінності.
Серед прихильників «Конфедерації Свобода і Незалежність» та «Конфедерації польської корони» 48% вважають, що міжнародної допомоги Україні вже достатньо або її надають забагато і лише 12% вважають, що замало. Водночас серед виборців ПіС думки більш збалансовані: 40% вважають допомогу достатньою, 29% – надто великою, а 24% – недостатньою.
Рогуська звертає увагу і на віковий фактор: старші поляки частіше вважають, що Україні потрібно допомагати більше. Молодші, навпаки, частіше дотримуються стриманішої позиції.
Одним із можливих пояснень вона називає різне сприйняття воєнної загрози. Молоді люди можуть менше боятися війни або мати менший особистий досвід, який допомагає уявити її наслідки. Водночас важливу роль може відігравати і політичне оточення – серед молодших виборців значно сильніші позиції мають партії з більш критичним ставленням до України.
Поляки бачать, що Україна стає сильнішою
Змінилося і сприйняття самої війни. Поляки дещо краще оцінюють здатність України протистояти Росії. Водночас переважна більшість не вірить, що Україна зможе повернути всі окуповані території та досягти заявленої мети повного відновлення територіальної цілісності.
Важливим є те, що поляки бачать: російська армія не просувається вперед так, як могла б очікувати частина суспільства на початку війни. Це також змінює образ України. Країна, яку у 2022 році сприймали передусім як жертву російської агресії, поступово постає як сильний суб’єкт, який має власні політичні й економічні інтереси та активно їх відстоює.
Саме тут, за словами Рогуської, відбувається важлива зміна сприйняття: українці перестають бути лише тими, кому потрібно допомагати, і дедалі частіше сприймаються як конкуренти.
Це стосується не тільки економіки, зокрема сільського господарства, а й політичного впливу в Європі.
Від жертви до конкурента
У 2022 році Польща дивилася на Україну передусім через призму трагедії – на країну, яка зазнала нападу значно сильнішого противника і потребує допомоги. Згодом образ змінився. Україна продемонструвала військову стійкість, почала активно відстоювати власні інтереси у відносинах із західними партнерами та дедалі впевненіше заявляти про свої політичні й економічні амбіції.
Це не завжди подобається польському суспільству. Особливо гостро реагують на те, що переговори України із західними лідерами можуть відбуватися без участі Польщі. Таким чином, українська суб’єктність, яка раніше могла сприйматися позитивно, у частини польського суспільства тепер викликає відчуття конкуренції.
Історична пам’ять дедалі сильніше впливає на ставлення до України
Ще одна площина польсько-українських відносин – суперечки навколо історичної пам’яті.
В одному з досліджень CBOS поляки практично порівну розділилися щодо того, чи мають українці право шанувати власних героїв, навіть якщо ці постаті не подобаються полякам. 43% опитаних погодилися, що українці мають таке право, тоді як 42% його заперечили. При цьому чітко простежується політичний поділ: праві виборці частіше не погоджуються з правом України самостійно визначати власних героїв.
Дослідження проводили вже після рішення Володимира Зеленського надати українському військовому підрозділу ім’я, пов’язане з героями УПА, що викликало різку реакцію в Польщі. Рогуська зауважує, що результати могли б бути іншими, якби опитування проводили раніше.
Водночас у польському суспільстві є цікава суперечність. Понад половина респондентів позитивно оцінили рішення президента Кароля Навроцького забрати орден у Володимира Зеленського. Але водночас понад 70% вважають, що суперечки навколо історичної пам’яті використовують у політичних цілях і польські, і українські політики. Близько 80% також вважають, що від цих конфліктів найбільше виграє Росія.
Тож, на думку Рогуської, усвідомлення політичної гри саме по собі не захищає суспільство від участі в ній. Поляки розуміють, що політики по обидва боки кордону можуть використовувати суперечки з Україною для власної політичної вигоди. Вони також усвідомлюють, що Польща та Україна мають спільну мету – гарантувати безпеку обох країн перед російською загрозою. Однак це розуміння не заважає полякам емоційно втягуватися в конфлікти навколо історичної пам’яті та сучасних польсько-українських відносин.
У Польщі сформувалися три групи ставлення до України
Найбільшу групу – 46% населення – становлять «моралісти». Вони вважають, що Україна не повинна вшановувати постаті, відповідальні за злочини проти поляків, і рішуче підтримують жорстку реакцію Польщі на такі дії. Для них історичне примирення є необхідною умовою добрих відносин у майбутньому. Водночас вони менш переконані, що Польща та Україна матимуть довгострокові спільні інтереси.
«Прагматики» становлять 34% суспільства. Вони також вважають важливим розрахуватися з історичними конфліктами, але водночас визнають право українців на власних героїв.
Ця група критично оцінює жорсткі реакції Польщі, вважаючи, що вони можуть завдати більше шкоди, ніж користі. На думку «прагматиків», Польща та Україна мають більше спільних інтересів, ніж розбіжностей, а співпраця перед обличчям російської загрози залишається необхідною.
Ще 20% становлять «відсторонені» – люди, які мало цікавляться політикою та не мають чітких позицій щодо історичних і політичних суперечок.
Розподіл цих груп загалом відповідає політичним поділам у Польщі: «моралісти» частіше голосують за праві партії, тоді як серед «прагматиків» більше прихильників нинішньої урядової коаліції, зокрема «Громадянської коаліції» та «Лівиці».
Проти біженців – уже 52%
Найбільш показовою зміною є ставлення до самого прийому українських біженців.
Нині 52% поляків виступають проти подальшого прийому біженців з України. Рогуська пов’язує це передусім із усім вище сказаним. Після чотирьох років війни польське суспільство стало менш чутливим до ситуації українців. Частина людей також вважає, що українці вже не потребують тієї допомоги, яка була необхідною на початку повномасштабної війни.
Водночас тут знову працює уявлення про особливі права українців у Польщі, навіть якщо воно не завжди відповідає реальним правилам.
Найбільше суспільне схвалення отримала ідея обмеження доступу до медичного страхування для тих українців, які не сплачують відповідних внесків. Її підтримують 87% опитаних.
Рогуська пояснює це прагненням зрівняти правила для українців і поляків. Вона також нагадує, що в якісних дослідженнях CBOS регулярно з’являлися історії про нібито привілейований доступ українців до лікарів. При цьому йдеться саме про суспільне сприйняття, а не про підтверджені випадки.
Водночас поляки значно прихильніше ставляться до допомоги українським матерям із маленькими дітьми та до можливості безкплатного проживання в місцях колективного розміщення. Навіть серед виборців правих партій є значна підтримка такої допомоги. Винятком є «Конфедерація польської корони».
Антиукраїнська тема може стати частиною наступної кампанії?
Рогуська не виключає, що ставлення до України та українців може стати однією з важливих ліній політичної поляризації в Польщі й використовуватися під час наступної виборчої кампанії.
Вона припускає, що політики й надалі використовуватимуть тему допомоги українцям у політичній боротьбі. Водночас аналітикиня сподівається, що з часом ця тема себе вичерпає. Її непокоять, зокрема, тривожні повідомлення про напади на українців, які живуть у Польщі. Водночас, на її думку, до поляків має поступово доходити, що допомогу українським біженцям уже суттєво обмежили.
Рогуська сподівається на поступове зниження градуса емоцій навколо польсько-українських відносин і більш раціональне ставлення до цієї теми.
О.К.
Джерело: Око.Press